Від особистих історій — до маршруту пам’яті

Проїхати дорогами, якими навесні 2022-го люди вибиралися з оточеного Чернігова. Зупинитися в селах, де пережили окупацію, обстріли та евакуацію. І почути голоси тих, хто пам’ятає ці події не з архівів, а з власного життя.

На Чернігівщині стартував проєкт «Спільна пам’ять: голоси, місця, шляхи», покликаний зберегти свідчення очевидців подій весни 2022 року та створити сучасний маршрут пам’яті селами Чернігівського району.

Першим кроком стало підписання меморандуму про співпрацю між Чернігівською районною радою, Іванівською громадою, Управлінням культури та туризму Чернігівської міської ради та ГО «Північна культурна столиця».

Проєкт реалізується за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну».

«Ми вже багато чого не пам’ятаємо»

Ініціатива охоплює населені пункти так званого Київського напрямку оборони Чернігова — Ягідне, Лукашівку, Іванівку, Количівку, Анисів та інші села, які навесні 2022 року стали місцями боїв, окупації та евакуації цивільних.

З травня 2022 року дослідники вже записали сотні усних свідчень жителів Чернігівщини. Це історії про життя під обстрілами, втрати, вимушені рішення та досвід виживання.

Начальник управління культури та туризму Чернігівської міської ради Олександр Шевчук наголошує: роботу зі збереження пам’яті потрібно вести вже зараз.

«Робота з пам’яттю як інструментом сьогодні — це вкрай важлива тема, оскільки так, як ми її зафіксуємо сьогодні, і треба уже фіксувати… ми багато чого не пам’ятаємо, що було у 2022 році на Чернігівщині».

Маршрут із голосами очевидців

У межах проєкту планують створити маршрут пам’яті, який проходитиме через населені пункти Чернігівського району. Його доповнять інформаційними стендами, картою, путівником та аудіогідом із фрагментами реальних свідчень людей.

Заступниця начальника управління культури та туризму ЧМР Олена Швидка пояснює: ідея полягає в тому, щоб люди могли самостійно пройти цей маршрут і почути історії очевидців безпосередньо на місцях подій.

«Людина може самостійно пройти цей маршрут і слухати фрагменти голосів людей, які дають ці свідчення… щоб це було збережено і залишилося».

Громади самі визначатимуть місця пам’яті

Окрему увагу приділятимуть роботі з громадами. Саме місцеві жителі визначатимуть, які локації мають стати точками пам’яті та частиною маршруту.

Голова Іванівської громади Олена Швидка говорить: раніше історії про пережите часто залишалися розрізненими.

«Дуже багато про нас писали, але це все було хаотично. Хотілося б, щоб зберігалася єдина історія Чернігівщини».

Не лише пам’ятники, а жива пам’ять

Учасники проєкту наголошують: ідеться не лише про меморіальні об’єкти, а про створення цілісної системи пам’яті — через свідчення людей, наукові видання, цифрові ресурси та маршрути.

Голова Чернігівської районної ради Тетяна Кузнецова-Молодчая зазначає, що для збереження таких історій потрібні сучасні підходи.

«Ми хочемо зберегти живу пам’ять людей і щоб ця пам’ять зберігалася, необхідно вже застосувати сучасні підходи, сучасні технології».

У межах проєкту також планують продовження серії видань «Чернігів у війні — 2022: голоси очевидців», створення сайту та підготовку амбасадорів маршруту пам’яті.

Організатори переконані: головне — зберегти не лише факти війни, а й людські голоси, які стоять за ними.

«Вишивка – це молитва без слів».

До Дня вишиванки ми підготували коротку історію про Людмилу Карпенко – фахівчиню Корюківської філії Чернігівської обласної служби зайнятості, яка багато років зберігає традиції української вишивки.
Про родинну пам’ять, вишиті обереги, любов до своєї справи й віру в Україну – у відеоісторії.

У Національному університеті Чернігівська політехніка презентували першу книгу про історію навчального закладу. В її основі — машинописний нарис 1985 року, який десятиліттями зберігався в архівах і лише тепер отримав повноцінне видання українською мовою.

Книга охоплює перші 25 років існування тодішнього філіалу Київського політехнічного інституту — від моменту створення у 1960 році до середини 80-х.

«На рівному місці і без нічого»

Сьогодні «Чернігівська політехніка» — один із найбільших університетів області. Але на початку 60-х тут не було ані власних корпусів, ані сформованого викладацького колективу.

Фактично все починалося з кількох аудиторій та потреби області у технічних спеціалістах. Саме тоді у Чернігові відкрили загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту, який згодом перетворився на окремий університет.

Одним із ключових людей у створенні закладу став Євген Калита — у 35 років йому доручили організувати новий технічний виш у Чернігові.

Викладач університету Анатолій Ковтун, який працював у політеху з 1960 по 2017 рік, каже: починати було непросто.

«Все правда. Це було дуже трудно починати. Дуже трудно на рівному місці, як кажуть, і без нічого. Ну, так вийшло, що організатором нашого навчального закладу був досить толерантний Євген Григорович Калита. В цій справі він, як то кажуть, зіграв дуже значну роль».

Архіви, переклад і сотні імен

За словами директора музею історії університету, почесного професора Олександра Крука, робота над книгою виявилася значно складнішою, ніж просто переклад тексту українською.

У старому нарисі згадувалися сотні людей — часто лише з ініціалами та російською мовою написання. Команді довелося працювати з архівами, особовими справами та спогадами ветеранів університету, щоб відновити точні імена та біографічні дані.

«Особливо 60-ті роки згадується, сотні людей згадується в цьому тексті, і люди згадуються як прізвище і ініціали російською мовою… Тому дуже багато часу це забирало», — розповів Олександр Крук.

Над оригінальним текстом у 1980-х працювали 29 авторів — декани, завідувачі кафедр і керівники різних підрозділів інституту.

Історія університету — це історія міста

Учасники презентації неодноразово наголошували: книга важлива не лише для самого університету. Вона показує, як разом із розвитком промисловості змінювався і Чернігів.

Наприкінці 50-х років області були потрібні інженери та технічні спеціалісти для нових підприємств. Саме тому у місті й почали створювати технічну освітню базу.

Випускник університету Сергій Соломаха називає це покоління студентів і викладачів «золотим фондом» Чернігівщини.

«Важливість в тому, що вона показує фундамент, на якому набудовані інші всі наступні покоління. Ви повинні розуміти, що ті молоді люди, які закінчували політех, це був той «Золотий Фонд» кадровий, який досі керує Чернігівщиною».

«Ми можемо продовжувати цю працю»

Для нинішніх студентів історія політехніки — це вже не лише про минуле.

Голова студентської ради Валентина Карповець говорить: після презентації книги багато хто інакше подивився на університет і його роль у розвитку міста.

«Я дуже рада, що от ми, як молоде покоління, можемо надалі продовжувати цю працю. Це дійсно моя ціль — продовжувати розвивати наш політех».

За словами упорядників, презентоване видання — лише початок великого проєкту з дослідження історії університету.

Попереду — нові книги, спогади викладачів і випускників та дослідження наступних етапів розвитку «Чернігівської політехніки».

Після фронту — у власну справу. На Чернігівщині продовжує діяти державна програма грантів для ветеранів та членів їхніх родин. Вона передбачає фінансову підтримку для тих, хто хоче започаткувати або розвивати власний бізнес, а також створювати нові робочі місця.

Одним із тих, хто вже скористався програмою, став чернігівець Василь Губський — ветеран 128-ї гірсько-штурмової бригади. Після демобілізації чоловік відкрив власну деревообробну майстерню і нині виготовляє продукцію для військових та цивільних замовників.

Війну зустрів у Польщі — і одразу повернувся додому

Повномасштабне вторгнення Василь Губський зустрів у Польщі, де працював на заробітках. Про початок великої війни дізнався від матері — і майже одразу вирішив повертатися до України.

Після повернення чоловік вступив до лав 128-ї гірсько-штурмової бригади. Служив на Донеччині та Запорізькому напрямку, зокрема брав участь у боях за Соледар.

Після демобілізації, каже ветеран, повернення до цивільного життя виявилося непростим.

«Після повернення до цивільного життя я за півроку змінив сім різних робіт. Це були і волонтерські організації, і будівельні фірми. І що я тільки не робив», — розповідає Василь Губський.

Ідея власної справи з’явилася на новій роботі

Зрештою чоловік влаштувався на підприємство з виготовлення модульних будинків у Чернігові. Саме там, працюючи з деревиною, побачив можливість для розвитку власної справи.

«Я побачив в цих будиночках дуже великий потенціал і запропонував виробляти для них різноманітне оздоблення. Я розповів про свої ідеї, про ту справу, котру хочу відкрити. Вони погодилися», — каже ветеран.

Підприємство надало можливість орендувати частину виробничого приміщення. Але для запуску потрібне було професійне обладнання.

Пів мільйона гривень на старт

Про державну грантову програму Василь дізнався від побратимів. Після підготовки бізнес-плану та співбесіди отримав 500 тисяч гривень.

За ці кошти придбав фрезерний верстат, облаштував майстерню та почав виробництво.

«На даному етапі орієнтуємося на сувенірну продукцію. Працюємо на замовлення військових — робимо наградні таблички з дерева. Я вже робив і на 46-ту бригаду, і на 110-ту, і на свою 128-му», — говорить Василь Губський.

Окрім військової сувенірної продукції, у майстерні виготовляють елементи декору, рекламну продукцію, дерев’яний посуд та оздоблення для інтер’єру.

«Я орієнтуюся на декор для дому, щоб робити помешкання більш привабливим і комфортним для життя», — додає підприємець.

Як працює програма грантів

У Чернігівському обласному центрі зайнятості пояснюють: програма «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей» діє з квітня 2023 року.

«Скористатись нею можуть як учасники бойових дій, так і особи з інвалідністю внаслідок війни та члени їхніх родин», — розповідає директорка центру зайнятості Людмила Ключник.

Сума підтримки залежить від кількості робочих місць, які готовий створити підприємець.

«До 250 тисяч гривень — за умови створення одного робочого місця, до 500 тисяч — двох робочих місць, і до 1 мільйона гривень — чотирьох», — зазначає Людмила Ключник.

Для грантів до мільйона гривень також діє співфінансування 70 на 30 та вимога щодо реєстрації ФОП щонайменше протягом року.

Понад 100 нових робочих місць

Від початку дії програми на Чернігівщині її учасниками стали вже 53 мешканці області.

«Вони отримали допомогу майже на 25 мільйонів гривень і створили понад 100 нових робочих місць», — каже Людмила Ключник.

У центрі зайнятості додають: підтримка не завершується лише виплатою коштів. Підприємцям допомагають із пошуком працівників, а також можуть компенсувати витрати за працевлаштування окремих категорій громадян.

Подати заявку на участь у програмі можна через портал «Дія» або в офісах «Зроблено в Україні», які працюють на базі центрів зайнятості.

Електронні петиції, громадський бюджет, молодіжні ініціативи, відкритий діалог із владою – чи працюють ці інструменти на практиці?

У новому випуску подкасту говоримо про те, як громади Чернігівщини залучають людей до ухвалення рішень та чому активність жителів сьогодні стає основою розвитку громад.

Учасники розмови:
• Юрій Хоменко – секретар Ніжинської міської ради
• Сергій Гарус – Ріпкинський селищний голова
• Павло Шимко – Бахмацький міський голова
• Олександр Підгорний – програмний керівник ГО «Центр Доброчин»

Відеосюжет виготовлено громадською організацією «Центр Доброчин» в межах проєкту «Краща спроможність Центру Доброчин бути «сильним голосом», захисником і ресурсом для відкритого демократичного суспільства», що є частиною проєкту «Імпульс».
Проєкт “Імпульс” реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Новий етап співпраці: Чернігів і Аахен закріплюють довгострокове партнерство. 2 травня на 47й сесії Чернігівської міської ради депутати підтримали рішення про встановлення регулярного партнерства з німецьким містом. Йдеться про закріплення довгострокових відносин, які за останні роки вийшли за межі гуманітарної допомоги. Для підписання угоди міська рада уповноважила заступника міського голови Віктора Геращенка.

Це рішення стало продовженням співпраці, яка розпочалася у найскладніший для міста період – після початку повномасштабної війни. Перші офіційні домовленості між Черніговом та Аахеном підписали 20 січня 2023 року в онлайн-форматі. Тоді міський голова Владислав Атрошенко та бургомістерка Аахена Сібілле Койпен задекларували готовність до підтримки та співпраці.

Вже за кілька місяців партнерство отримало офіційне продовження. 13 травня 23-го року в Аахені, під час церемонії вручення Міжнародної премії Карла Великого, підписали угоду про партнерство солідарності. З української сторони документ підписав виконувач обов’язків міського голови Олександр Ломако, з начецької – бургомістерка Сібілле Койпен.

За цей час Чернігів отримав від німецьких партнерів техніку, обладнання та підтримку для відновлення міської інфраструктури. Водночас співпраця розвивалася і на рівні обміну досвідом між громадами. Попри відстань, міста мають багато спільного: схожий масштаб, потужне освітнє середовище та багатовікову історію. Аахен, який свого часу пережив масштабні руйнування після Другої світової війни, сьогодні ділиться досвідом відновлення.

Перехід до регулярного партнерства означає новий рівень взаємодії. Йдеться не лише про допомогу, а про системну співпрацю — у розвитку інфраструктури, енергетики, транспорту та міського простору. Для Чернігова це можливість не просто відбудувати зруйноване, а впроваджувати сучасні європейські підходи у розвитку міста. І водночас — ще один крок до інтеграції громади у європейський простір через пряме партнерство міст.